Парвіз Насібов двічі підіймався на олімпійський п’єдестал зі срібною медаллю на грудях — у Токіо 2021-го і в Парижі 2024-го. Уродженець азербайджанського села, який став символом української греко-римської боротьби, він перетворив переїзд до Миколаєва на старт легендарного шляху. Сьогодні, у 27 років, цей боєць із Запоріжжя продовжує дивувати світ своєю витривалістю, технікою та непохитною відданістю синьо-жовтому прапору.
Його кар’єра поєднує юніорські титули, гран-прі перемоги та два олімпійські фінали, де кожна сутичка перетворювалася на справжню драму. Для початківців Насібов — приклад, як почати з нуля і дійти до вершини. Для просунутих — майстер класу, який уміє перевертати поєдинки з 0:6 на перемогу. Ця стаття розкриває кожен етап його життя, техніку, родинну підтримку та плани, що надихають тисяч юних борців по всій Україні.
Корені в Азербайджані та переїзд до України: початок спортивного вогню
18 серпня 1998 року в селі Муганли Агстафинського району Азербайджану народився хлопчик, якому судилося стати одним із найсильніших греко-римських борців сучасності. До шести років Парвіз бігав босоніж по рідному селу і вже тоді вперше торкнувся килима — секція вільної боротьби стала першим кроком. Родина Насібових шукала кращого життя, і 2005 рік змінив усе: переїзд до Миколаєва відкрив нову сторінку.
У новому місті маленький Парвіз швидко відчув різницю. Вільна боротьба поступилася греко-римському стилю — без ніг, тільки руки, тулуб і неймовірна сила волі. Перші тренування були жорсткими, але хлопець не скаржився. Килим став для нього не просто майданчиком, а полем, де народжувалася характер. Переїзд не зламав, а загартував: від азербайджанських традицій до української школи боротьби, де він швидко став одним із найкращих у своїй ваговій категорії.
Освіта в Донецькій обласній школі-інтернаті спортивного профілю і пізніше в Запорізькому обласному спортивному ліцеї заклала фундамент. З 2015 року Парвіз остаточно осів у Запоріжжі, де під крилом заслуженого тренера Євгена Черткова почалося справжнє становлення. Чертков, легенда радянського і українського спорту, побачив у ньому не просто талановитого хлопця, а воїна, здатного на велике.
Юніорська кар’єра: від бронзи кадетів до золота Європи
Юніорські роки Насібова — це справжній фейєрверк медалей. 2014-й приніс бронзу чемпіонату Європи серед кадетів у ваговій категорії до 60 кг і срібло на світовій першості. Уже наступного року він став чемпіоном України серед юніорів, а на європейській арені здобув срібло до 60 кг і бронзу до 63 кг на чемпіонаті світу в Сараєво.
2016-й і 2017-й стали проривними. Срібло Європи серед юніорів, бронза світу, а кульмінацією — золото чемпіонату Європи 2017 року в Дортмунді у ваговій категорії до 66 кг. Парвіз став єдиним українцем без поразок на чемпіонаті світу серед юніорів того ж року, хоча команда посіла шосте місце. Бронза світу 2018-го в категорії до 67 кг закріпила статус одного з найперспективніших борців покоління.
Ці роки навчили його не тільки техніці, а й психологічній стійкості. Кожна поразка перетворювалася на урок: як тримати баланс, як читати суперника, як не здаватися, коли сили на межі. Для початківців ці перемоги — доказ, що системні тренування і правильний тренер роблять дива. Для просунутих — приклад, як переходити від юніорського рівня до дорослого без втрати якості.
Сенсація в Токіо-2020: перший олімпійський фінал і драматичний камбек
Токіо 2021-го стало для Парвіза справжнім випробуванням на міцність. Кваліфікаційний турнір він пройшов блискуче, а на Олімпіаді показав характер, який запам’ятався всім. У півфіналі проти єгиптянина він програвав 0:6, але в останні хвилини зробив неймовірний камбек — 7:6! Зал вибухнув, а Насібов вийшов у фінал, де зустрівся з іранським майстром Мохаммадом Реза Гераї.
Фінал вийшов напруженим, але Парвіз поступився і став срібним призером. Це було друге олімпійське срібло для України на тих Іграх. Перемога в півфіналі досі вважається одним із найяскравіших моментів української боротьби — момент, коли воля сильніша за рахунок. Насібов показав, що греко-римська боротьба — це не тільки сила, а й розум і серце.
Після Токіо він не зупинився. Міжолімпійський період приніс бронзу Європи 2023 року в Загребі, кілька золотих гран-прі та стабільні виступи. Парвіз експериментував з категорією 72 кг, але завжди повертався до своєї «медальної» 67 кг, розуміючи, де його справжня сила.
Париж-2024: друге срібло крізь біль і травму
Париж став ще одним випробуванням. Парвіз кваліфікувався через європейський відбір у Баку і вийшов на килим уже з досвідом олімпійця. Шлях до фіналу був важким: кілька складних сутичок, а в півфіналі — серйозна травма ока. Гематома, майже закрите око, але він не здався. У фіналі, з пов’язкою на обличчі, боровся до останньої секунди проти того ж Гераї.
Знову срібло. Друге олімпійське срібло за чотири роки. Насібов став одним із небагатьох борців, хто двічі підіймався на п’єдестал у цій ваговій категорії. Травма не завадила йому показати характер — саме це робить його легендою. Після Ігор він повернувся додому героєм, а Запоріжжя влаштувало йому теплий прийом.
Техніка та стиль боротьби: що робить Насібова особливим
Греко-римська боротьба для Парвіза — це мистецтво контролю тулуба і рук. Його сильні сторони — потужні кидки через груди, відмінна партерна робота і неймовірна витривалість. Початківці можуть навчитися в нього, як правильно тримати дистанцію і читати суперника за диханням. Просунуті борці помітять, як він використовує «мертвий кут» — момент, коли суперник втрачає баланс, і Парвіз миттєво карає.
Його стиль — комбінація азербайджанської школи з українською жорсткістю. Він рідко програє в партері, а в стійці уміє змусити суперника помилятися. Тренер Чертков часто каже, що Парвіз «бачить килим як шахівницю» — кожна секунда продумана. Саме тому він здатен на камбеки, які здаються неможливими.
Родина як опора: Олена, син Алі та баланс між спортом і життям
За кожним великим спортсменом стоїть сильна родина. Парвіз одружений з Оленою — колишньою борчинею, яка чудово розуміє всі труднощі професії. У 2024 році в них народився син Алі, і це стало однією з головних подій життя. Родина живе в Запоріжжі, і Парвіз часто повторює, що саме близькі дають йому сили повертатися після важких поєдинків.
Батьки Парвіза теж великі фанати спорту. Династія Насібових — це справжня спортивна родина, де боротьба передається з покоління в покоління. Олена підтримує чоловіка на тренуваннях і змаганнях, а маленький Алі вже зараз стає мотиватором: тато обіцяв йому золото в 2028-му.
Патріотизм і громадянська позиція: чому Україна для нього — назавжди
Парвіз неодноразово отримував пропозиції змінити спортивне громадянство, але завжди відмовлявся. «Я не проміняю Україну ні на які гроші», — говорив він. У часи війни він активно підтримує ЗСУ, займається волонтерством і навіть передавав авто для військових. Його позиція чітка: де Росія — там війна і кров. Він відчуває себе частиною української спільноти і пишається тим, що представляє країну на найвищому рівні.
Сьогоднішній день і плани на Олімпіаду-2028
У 2025–2026 роках Парвіз експериментував із категорією 72 кг, здобув бронзу Європи 2024-го і кілька золотих гран-прі. Однак у грудні 2025-го він чітко заявив: повертається до 67 кг, щоб у Лос-Анджелесі 2028-го нарешті здобути золото. Він пропустив чемпіонат Європи-2026, щоб якісно підготуватися до чемпіонату світу. Це свідомий крок майстра, який знає, де його пік.
Зараз Насібов продовжує тренуватися під керівництвом Євгена Черткова, активно веде Instagram і надихає молодь. Його шлях — живий доказ, що талант плюс праця плюс любов до країни дають результат.
Цікаві факти про Парвіза Насібова
- Камбек, який увійшов в історію. У півфіналі Токіо-2020 він відіграв 0:6 і виграв 7:6 — один із найяскравіших моментів олімпійської боротьби.
- Травма в Парижі. Вийшов у фінал з серйозною гематома ока, боровся з пов’язкою і все одно здобув срібло.
- Відмова від грошей. Відхилив пропозиції змінити громадянство, хоча заробіток міг би зрости вдвічі.
- Сімейна династія. Дружина Олена — колишня борчиня, син Алі народився в 2024-му, і Парвіз уже обіцяє йому золоту медаль.
- Волонтерство. Під час війни передавав авто для ЗСУ і регулярно підтримує військових.
- Зріст і вага. 170 см, працює в межах 67–72 кг, але завжди повертається до «медальної» категорії.
Ці деталі роблять його не просто спортсменом, а людиною з великим серцем і залізною волею.
Таблиця основних досягнень
| Рік | Змагання | Медаль / Результат | Вагова категорія |
|---|---|---|---|
| 2024 | Олімпійські ігри (Париж) | Срібло | 67 кг |
| 2024 | Чемпіонат Європи (Бухарест) | Бронза | 72 кг |
| 2023 | Чемпіонат Європи (Загреб) | Бронза | 67 кг |
| 2021 | Олімпійські ігри (Токіо) | Срібло | 67 кг |
| 2017 | Чемпіонат Європи (юніори) | Золото | 66 кг |
Дані зібрано з офіційних спортивних реєстрів і результатів змагань.
Парвіз Насібов продовжує писати свою історію. Кожен його вихід на килим — це не просто сутичка, а нагадування, що мрії здійснюються, коли серце б’ється в унісон із країною. І хто знає, можливо, вже скоро ми побачимо те довгоочікуване золото 2028-го.
