На берегах Дніпра в Наводницькому парку Києва стоїть монументальна композиція, яка втілює легенду про заснування міста: пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді. Цей човен з кованой міді, піднятий на гранітні хвилі, зображає легендарних братів-полян та їхню сестру в момент подорожі, що подарувала столиці її ім’я та дух. Відкритий 22 травня 1982 року до 1500-річчя Києва, монумент став не просто скульптурою, а живим символом єдності, сили роду та невпинного руху вперед, який кияни й туристи відчувають щодня.
Скульптор Василь Бородай і архітектор Микола Фещенко створили композицію, де кожна деталь дихає історією. Човен довжиною дев’ять метрів несе фігури висотою понад чотири метри, що ніби розрізають вітер над водою. Либідь на носі з піднятими руками-крилами здається в польоті, а брати за її спиною тримають зброю предків. Саме тут, на набережній біля мосту Патона, легенда з «Повісті временних літ» оживає в міді й граніті, нагадуючи, що Київ народився не просто на пагорбах, а в серцях людей, готових будувати спільне майбутнє.
Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді — це більше, ніж метал і камінь. Він поєднує давні перекази з сучасним пульсом столиці, стає місцем зустрічей молодят, фотосесій і роздумів про коріння. Кожен, хто зупиняється поруч, відчуває, як Дніпро шепоче історії, а вітер несе відлуння тих далеких часів, коли три брати й сестра заклали основу міста, яке й досі надихає мільйони.
Легенда про засновників Києва: коріння, що живе в кожному камені
Згідно з найдавнішим літописом, три брати з племені полян — Кий, Щек і Хорив — та їхня сестра Либідь оселилися на пагорбах правого берега Дніпра. Кий вибрав гору, де тепер Боричів узвіз, Щек — ту, що стала Щекавицею, а Хорив — третю, відому як Хоривиця. Вони заснували поселення й назвали його на честь старшого брата Києвом. Ця історія з «Повісті временних літ» XII століття передає не просто факт, а глибокий сенс: місто виросло з родинної єдності, з поваги до предків і любові до рідної землі.
Полянське плем’я в V–VI століттях жило на берегах Дніпра, займалося торгівлею, ремеслами й обороною від кочовиків. Легенда підкреслює князівський статус братів — вони були мудрими правителями, які об’єднали навколишні селища в потужне осереддя. Хоча історики досі сперечаються, чи існували Кий, Щек, Хорив і Либідь як реальні особи, археологічні знахідки на Старокиївській горі підтверджують: вже в V столітті тут були укріплені поселення, які згодом переросли в середньовічний Київ. Либідь, чиє ім’я нагадує про лебедів і свободу, символізує жіночу мудрість і красу, що доповнює силу братів.
Ця легенда переживала століття, надихаючи письменників, художників і скульпторів. Вона стала частиною української ідентичності, особливо в моменти випробувань, коли єдність роду допомагала вистояти. Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді втілює саме цей дух — не статичний, а динамічний, як човен, що пливе крізь час.
Історія створення монумента: двадцять років пошуків і натхнення
Василь Бородай працював над композицією майже два десятиліття. Народний художник, автор багатьох знакових робіт, він переглянув гори історичного матеріалу, консультувався з науковцями й створював ескізи, поки не знайшов просте, але потужне рішення — човен, що летить над Дніпром. Архітектор Микола Фещенко доповнив ідею гранітним постаментом у формі хвиль і басейном біля підніжжя, який додає ефекту руху води.
Монумент відкрили навесні 1982 року саме до ювілею Києва. Кована мідь на залізобетонному каркасі, гранітні хвилі й червоний стилобат — усе це створювало враження легкості й сили водночас. Фігури не просто стоять: Кий дивиться вперед зі списом у руці, Щек міцно тримає сокиру, Хорив озирається з луком, а Либідь з розкритими руками ніби веде човен у майбутнє. Скульптор зробив Либідь схожою на свою доньку Галину — талановиту художницю, яка пішла рано, і в цьому жесті відчувається глибока особиста емоція.
Після відкриття пам’ятник став улюбленцем киян. Він пережив радянські часи, незалежність і навіть часткове руйнування 2010 року, коли через корозію впали фігури Щека й Хорива. Реставрація тривала три місяці, коштувала чотири мільйони гривень, а всередину фігур залили сучасний бетон з гідроізоляцією. У 2022-му під час повномасштабного вторгнення монумент захистили металевою конструкцією, лісами й мішками з піском — архітектор Микола Віхарєв створив надійний щит, що зберіг символ міста для майбутніх поколінь.
Художнє втілення: кожна деталь розповідає свою історію
Композиція вражає динамікою. Човен розрізає уявні хвилі, а постаті розташовані так, щоб створювати відчуття руху: Кий у профіль веде, Щек підтримує, Хорив охороняє тил, Либідь — натхнення на носі. Висота братів 4,3 метра, Либіді — 3,8, загальна — шість метрів. Мідь, що блищить на сонці, з часом набуває благородної патини, ніби старіє разом із містом, але зберігає силу.
Бородай уникнув пафосу, обравши реалістичні, водночас монументальні форми. Руки Либеді, підняті як крила, — це не просто жест, а метафора польоту над історією. Спис, сокира, лук — символи захисту, праці й полювання, які супроводжували полян у їхньому житті. Гранітні хвилі під човном додають ефекту, ніби монумент пливе просто над Дніпром, з’єднуючи береги минулого й сьогодення.
Сприйняття змінюється залежно від часу доби. Вранці сонце висвітлює обличчя Кия, вдень гра світла грає на міді, а ввечері підсвітка робить Либідь справжньою летючою. Це не статична скульптура — це живий організм, що реагує на природу й людей поруч.
Символізм і культурне значення: від легенд до сучасної ідентичності
Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді втілює ідею родинної єдності як основи держави. Човен — це подорож, ризик і надія, а брати з сестрою — баланс сили, мудрості й краси. У часи, коли Україна відстоює свою незалежність, монумент нагадує: Київ стояв і стоятиме, бо його коріння глибоке, а дух непохитний.
Зображення монумента прикрашало купюри 1990-х і навіть 200-гривневу банкноту 2001 року (хоча це призвело до судового позову автора). Він став частиною візуальної культури Києва, з’являється в фільмах, піснях і туристичних маршрутах. Під час Дня Києва тут збираються тисячі, а молодята продовжують традицію — кидають квіти в човен, повернувшись спиною, вірячи в щасливе майбутнє. Якщо букет падає всередину — шлюб буде міцним, як граніт під ногами.
У сучасному Києві пам’ятник — це точка сили. Туристи роблять мільйони фото, місцеві приходять на прогулянки, а в період випробувань він став символом стійкості. Захист 2022 року показав: навіть під загрозою місто береже те, що робить його унікальним.
Традиції та повсякденне життя поруч з монументом
Навколо пам’ятника вирує життя. Молодята приїжджають після реєстрації, фотографуються й кидають квіти — ця традиція народилася одразу після відкриття й живе досі. Біля басейну грають діти, а ввечері тут романтичні побачення. Парк пропонує чудові краєвиди на Дніпро, Лівий берег і мости, тому монумент став обов’язковим пунктом екскурсій.
Практично: найкращий час для візиту — захід сонця, коли мідь горить золотом. Поруч метро «Дніпро», можна поєднати з прогулянкою до Маріїнського парку чи музеїв. Для фотографів — ширококутний об’єктив, щоб захопити весь човен і горизонт.
Інші пам’ятники засновникам Києва: порівняння та унікальність
У столиці є ще два монументи засновникам. На Майдані Незалежності 2001 року з’явився фонтан-скульптура роботи Анатолія Куща: Кий у обладунках з мечем і щитом, Щек з плугом, Хорив зі списом і ріжком, Либідь з лебедями. На Поштовій площі 2017 року відкрили «дитячий» пам’ятник — малюки пускають кораблики, символізуючи гру й майбутнє.
| Місце | Рік | Автор | Особливість |
|---|---|---|---|
| Наводницький парк | 1982 | Бородай, Фещенко | Човен на Дніпрі, динаміка польоту |
| Майдан Незалежності | 2001 | Кущ | Фонтан, лебеді, історичні атрибути |
| Поштова площа | 2017 | Не вказаний | Дитяча версія, кораблики |
Кожен монумент по-своєму доповнює легенду, але головний на Дніпрі залишається найвпізнаванішим завдяки масштабу й розташуванню.
Цікаві факти про пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді
- Модель Либіді — донька скульптора. Галина Бородай, талановита художниця, стала прототипом. Її образ надав фігурі особливої ніжності й трагічної краси.
- Пошкодження й відродження. У 2010 році через корозію впали дві фігури, але реставрація зробила монумент міцнішим, ніж раніше.
- На грошах України. Зображення прикрашало купюри 1990-х і 200-гривневу банкноту, хоча це спричинило судовий конфлікт з автором.
- Захист під час війни. У 2022 році монумент сховали в металевий саркофаг — він вистояв і став символом незламності Києва.
- Весільний обряд. Кидання букета через голову в човен — традиція, яка обіцяє міцний шлюб, якщо пощастить.
- Довга робота майстра. Бородай витратив двадцять років на пошуки ідеальної форми, переробляючи ескізи десятки разів.
Ці факти роблять пам’ятник не просто монументом, а живою частиною київської душі.
Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді продовжує жити в серцях людей. Він стоїть на березі, ловить вітер і нагадує: кожне місто починається з мрії, а Київ — з легенди, яка ніколи не закінчується.
