Антон Красовський, чиє повне прізвище Кузнецов-Красовський, народився 18 липня 1975 року в підмосковному Подольську і з тих пір пройшов шлях, який мало хто з російських журналістів зміг повторити. Від літературного інституту та ліберальних політичних кампаній через публічний камінг-аут у прямому ефірі до посади директора російськомовного мовлення RT — його історія сповнена різких поворотів, суперечностей і моментів, що шокували навіть звиклу до провокацій публіку. Сьогодні його ім’я асоціюється насамперед з пропагандою, але за цим фасадом ховається людина, яка колись носила вишиванку в Києві під час Євромайдану і говорила про права ЛГБТ у країні, де такі теми табу.
Його кар’єра — це не просто список посад, а віддзеркалення змін у російському медіапросторі. Красовський встиг попрацювати на НТВ, створити власний телеканал, очолити штаби опозиційних кандидатів, а потім стати одним із голосів державної машини. Особливо болісно для української аудиторії звучить його трансформація: від людини, яка жила в Україні дитиною і захоплювалася місцевими людьми, до фігури, що закликала до радикальних дій проти українських дітей. Ці контрасти роблять його біографію не просто цікавою, а й важливою для розуміння, як працює сучасна пропаганда.
У 2022 році слова Красовського про те, що українських дітей, які вважають росіян окупантами, «треба топити в Тисі» або спалювати, облетіли світ і призвели до його відсторонення від RT. Але навіть після цього він не зник із медіапростору. Його історія продовжується — з новими проєктами, скандалами та спробами залишитися на плаву в консервативному російському суспільстві.
Дитинство та ранні роки: зв’язок з Україною, який важко уявити сьогодні
Батько Антона працював інженером-конструктором на атомних станціях і в 1980-х роках отримав призначення на Рівненську АЕС у Кузнецовську (нині Вараш). З 1986 по 1989 рік маленькому Антону довелося жити в Україні. Він відвідував місцевий ліцей №4, а потім Дубровицьку школу. Ці роки залишили в пам’яті теплі спогади: Красовський пізніше згадував українців як чуйних і добрих людей, що контрастує з його пізнішими заявами.
Повернувшись до Москви, він закінчив школу №633 у 1992 році. Уже тоді в ньому прокидалося бажання писати. З 1994 року Антон навчався в Літературному інституті імені Горького на поетичному семінарі Тетяни Бек та Сергія Чуприніна. Поезія не стала головним заняттям, зате журналістика захопила повністю. З 1995 року він співпрацював з «Независимой газетой» і журналом «Вопросы литературы». Ці перші кроки заклали фундамент для майбутньої кар’єри — точної, емоційної і готової до провокацій.
Журналістські початки: від книжкових новин до політичних штабів
У 1996–1997 роках Красовський став шеф-редактором програми «Книжкові новини» на НТВ. Потім працював театральним оглядачем у «Вечерней Москве», брав участь у передвиборчому штабі Союзу правих сил. Його стиль — гострий, нестандартний — швидко приніс визнання. Він встиг попрацювати в «Коммерсанте», «Яндексі», Independent Media, редагував культуру в Vogue і Harper’s Bazaar.
У 2009–2012 роках Антон очолював програми «НТВшники» та «Музичний ринг» на НТВ. Але пішов, коли канал, на його думку, почав випускати замовні матеріали. Цей період показав його незалежність: Красовський не боявся конфліктів і завжди ставив принципи вище посади. У 2011 році він очолив передвиборчий штаб Михайла Прохорова, а пізніше підтримав Ксенію Собчак. У 2018-му навіть намагався балотуватися в мери Москви, але не пройшов муніципальний фільтр.
Публічний камінг-аут і створення AIDS.Center: боротьба за права в консервативній Росії
25 січня 2013 року в ефірі програми «Angry Guyzzz» на власному каналі Kontr TV Антон Красовський зробив те, що стало сенсацією. «Я гей, і при цьому я така сама людина, як ви, мої дорогі глядачі, як президент Путін, як прем’єр Медведєв, як депутати Державної думи», — сказав він. Канал закрили, а Красовський залишив проєкт. Цей момент став поворотним: відкритий гей в Росії 2010-х років автоматично опинявся в центрі скандалу.
У 2017 році він повідомив, що з 2011-го є ВІЛ-позитивним. Разом з лікарем Орловою-Морозовою Антон заснував благодійний фонд AIDS.Center і до 2022 року очолював його. Фонд став одним із небагатьох ефективних проєктів у сфері боротьби зі стигмою ВІЛ в Росії. Красовський активно говорив про права ЛГБТ, але з часом його позиція почала змінюватися під тиском системи.
Перехід на RT: від «Антонімів» до державної пропаганди
У 2019 році Красовський почав співпрацю з RT як автор і продюсер циклу «Епідемія» про коронавірус. Фільм «COVID-19. Невыжившие» навіть отримав премію ТЕФІ. У жовтні 2020-го його призначили директором російськомовного мовлення RT. Він запустив авторську програму «Антоніми» — жорсткі інтерв’ю в стилі hard-talk.
На цій посаді Красовський повністю занурився в державну риторику. Його тексти і ефіри стали частиною машини, яка формувала думку про події в Україні. Колишній ліберал і гей-активіст перетворився на голос, що виправдовував дії влади. Ця трансформація сталася поступово: від підтримки опозиції до повної лояльності Кремлю.
Скандал 2022 року: слова, що перевернули все
2 жовтня 2022 року під час обговорення з Сергієм Лук’яненком Красовський сказав: «А прямо топити потрібно було таких дітей, прямо в Тисі, там, де плине кача. Прямо топити, топити». Йшлося про українських дітей, які нібито вважають росіян окупантами. Пізніше він додав про спалювання. Ці слова викликали обурення навіть у Росії. Головна редакторка RT Маргарита Симоньян назвала їх «дикими й огидними» і оголосила про припинення співпраці.
Красовський вибачився, але в травні 2023-го повторив подібні заяви. В Україні його заочно засудили до п’яти років ув’язнення за заклики до геноциду. СБУ неодноразово повідомляла йому про підозри. Санкції від ЄС і України стали логічним наслідком.
Після RT: «Консерватор» і нові виклики
У лютому 2023 року разом з Єгором Холмогоровим Антон запустив медіапроєкт «Консерватор». Він продовжує коментувати події, з’являється в інтерв’ю і тримається в інформаційному полі. У 2023–2024 роках з’явилися повідомлення про його отруєння: Красовський потрапив до лікарні зі скаргами на нудоту і втрату свідомості. Українська розвідка підтвердила факт отруєння, але деталей не розголошувала.
У 2025 році він давав інтерв’ю, зокрема Олександру Гордону, і залишався активним у Telegram. Його риторика стала ще жорсткішою, але водночас у ній проглядається втома від постійних скандалів.
Цікаві факти про Антона Красовського
- Дитинство в Україні: З 1986 по 1989 рік жив у Вараші на Рівненщині. Пізніше з теплотою згадував місцевих людей, називаючи їх чуйними й емпатичними.
- Камінг-аут у прямому ефірі: 2013 рік став проривом — він став одним із небагатьох відкритих геїв у російському телепросторі, попри закон про «гей-пропаганду».
- ВІЛ-активізм: Заснував фонд AIDS.Center і до 2022 року очолював його, борючись зі стигмою в країні, де тема ВІЛ часто замовчується.
- Вишиванка в Києві: У 2014-му під час Євромайдану з’явився в українській вишиванці і фотографувався в КМДА на тлі портрета Бандери.
- Танці після обстрілу: У 2022 році зняв відео, як танцює в піжамі «Армія Росії» після ракетного удару по Україні, який забрав життя цивільних.
- Отруєння 2023 року: Потрапив до лікарні з симптомами отруєння, яке українська розвідка визнала реальним інцидентом.
Ці факти підкреслюють, наскільки суперечливою постаттю є Красовський — від ліберала з українським минулим до жорсткого пропагандиста.
Хронологія ключових подій
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1975 | Народження в Подольську |
| 1986–1989 | Життя в Україні (Вараш) |
| 2013 | Публічний камінг-аут і закриття Kontr TV |
| 2017 | Заснування AIDS.Center, оголошення ВІЛ-статусу |
| 2020 | Призначення директором російськомовного RT |
| 2022 | Скандальна заява про українських дітей, відсторонення від RT |
| 2023 | Запуск «Консерватора», отруєння |
| 2024–2025 | Заочний вирок в Україні, продовження медіаактивності |
Дані з відкритих джерел, зокрема Вікіпедії та українських медіа.
Антон Красовський залишається фігурою, яка викликає емоції — від обурення до подиву. Його шлях ілюструє, як швидко може змінитися людина під впливом системи, і водночас показує, наскільки глибоко пропаганда проникає в свідомість. Для тих, хто стежить за інформаційною війною, його історія — це живий приклад того, як працюють механізми впливу в сучасній Росії. І хоча він намагається зберігати обличчя в нових проєктах, тінь скандалів 2022 року все ще нависає над кожним його словом.
