Наркотична залежність не ставить автоматичний хрест на мобілізації. Усе вирішує військово-лікарська комісія за чіткими критеріями статті 15 Розкладу хвороб. При тяжкій формі з глибокими психічними змінами людину визнають непридатною й виключають з військового обліку. При помірній чи легкій залежності з збереженою критикою до свого стану — мобілізують, але переважно в тилові підрозділи: логістику, забезпечення, медичні частини чи навчальні центри. Фронт у таких випадках лишається поза пріоритетом.
Ця система діє під час воєнного стану, коли кожна людина на обліку проходить перевірку. ТЦК не має права самостійно вирішувати долю — лише направляє на ВЛК. Саме там лікарі вивчають історію хвороби, аналізи, документи про лікування й особисту бесіду. Епізодичне вживання без встановленого синдрому залежності взагалі не є підставою для відмови в призові.
З 2024 року скасували статус «обмежено придатний», але для залежностей залишили чіткий поділ: або повна непридатність, або служба з обмеженнями в безпечніших умовах. Це дозволяє армії поповнювати тил, не ризикуючи бойовими підрозділами, але водночас створює нові виклики для самих людей із залежністю.
Як працює ВЛК: крок за кроком для людини з наркозалежністю
Коли людина отримує повістку, перше, що відбувається — направлення на військово-лікарську комісію. Там збирають пакет документів: амбулаторну картку, виписки з наркологічного диспансеру, результати аналізів. Нарколог і психіатр проводять детальне інтерв’ю. Вони оцінюють, чи є синдром залежності, наскільки він стійкий і чи супроводжується психічними розладами.
Лабораторні показники відіграють ключову роль. Підвищені ГГТП, АЛТ чи АСТ у кілька разів вище норми, зміни в органах-мішенях — усе це фіксують. Якщо людина стоїть на програмі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), це теж враховують. Комісія не робить рутинних експрес-тестів на наркотики під час огляду, але може направити на додаткове стаціонарне обстеження, якщо сумнівається.
Рішення фіксують у висновку. Воно може бути оскаржене в суді або через вищу ВЛК. Багато хто забуває, що навіть після мобілізації можна пройти повторну комісію, якщо стан погіршився. Процес займає від кількох днів до тижнів, залежно від завантаженості лікарів.
Стаття 15 Розкладу хвороб: точний розбір критеріїв
Стаття 15 Положення про військово-лікарську експертизу (Наказ МОУ №402) повністю присвячена розладам психіки та поведінки через психоактивні речовини — від алкоголю до опіоїдів, канабіоїдів і синтетичних наркотиків. Вона ділиться на два ключові пункти, які визначають долю.
Пункт «а» — це тяжкий синдром залежності з різкими, стійкими психічними розладами. Тут ідеться про активне вживання, відсутність критики до свого стану, безуспішне лікування, значні зміни особистості, порушення мислення, пам’яті, емоцій. Такі люди визнаються непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Армії вони не потрібні — ні на фронті, ні в тилу.
Пункт «б» охоплює помірні або незначні психічні розлади при збереженій критиці. Людина усвідомлює проблему, може контролювати себе, пройшла курс лікування чи перебуває в ремісії. У такому випадку визнають придатним до служби в конкретних підрозділах: частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, логістиці, зв’язку, медичних підрозділах. Бойові штурмові бригади тут не передбачені.
Поодиноке вживання без діагнозу залежності не дає підстав застосовувати цю статтю. Важливо: рішення завжди індивідуальне, лікарі дивляться не лише на діагноз за МКХ-10 (F10-F19), а й на реальний вплив на функціональність.
| Пункт статті 15 | Ступінь розладів | Рішення ВЛК | Де можуть служити |
|---|---|---|---|
| Пункт «а» | Тяжкі, стійкі психічні розлади, активна залежність | Непридатний з виключенням з обліку | Не служать |
| Пункт «б» | Помірні або легкі розлади, критика збережена | Придатний з обмеженнями | Тил, логістика, забезпечення |
Дані таблиці базуються на чинній редакції Наказу МОУ №402 станом на 2025–2026 роки.
Зміни в законодавстві 2024–2026: що стало жорсткішим, а що — гнучкішим
До 2024 року «обмежено придатні» часто опинялися в сірій зоні. Після скасування цього статусу правила стали прозорішими, але й вимогливішими. Для залежностей додали детальніші критерії: лабораторні маркери ураження печінки, тривалість стаціонарного лікування, наявність рецидивів.
У серпні 2025 року внесли уточнення саме до статті 15. Тепер чіткіше описують, коли пацієнти на ЗПТ потрапляють під пункт «а». Якщо є хронічний перебіг, абстиненція без препаратів і значні зміни в організмі — виключають. Але якщо людина стабільна, дотримується терапії й має позитивну динаміку — можуть направити в тил.
Ці зміни відреагували на реальність війни: армія потребує людей у тилу, але не хоче ризикувати бойовою ефективністю. Водночас зросла кількість скарг від родин, які стверджують, що ТЦК ігнорують медичні документи й відправляють на комісію без належної підготовки.
Пацієнти замісної терапії: чи є шанс уникнути призову
Люди на програмі ЗПТ (метадон, бупренорфін) часто стикаються з найбільшим стресом. Їхній статус залежить не лише від діагнозу F11.2, а й від тривалості лікування, дозування та супутніх захворювань. Якщо комісія бачить тяжкий перебіг і необхідність постійного прийому препаратів — застосовують пункт «а».
Але є приклади, коли після повторного огляду з повним пакетом аналізів людину визнавали непридатною. Головне — підготувати всі виписки, висновки нарколога й результати лабораторії заздалегідь. Без цього ризик мобілізації в тилові підрозділи зростає.
Практичні кейси
У 2025 році в Кіровоградській області пацієнта ЗПТ мобілізували в штурмовий підрозділ, попри попередній висновок про тилову службу. Після адвокатського оскарження ВЛК переглянула рішення й визнала непридатним — чоловік повернувся додому з відновленим доступом до терапії.
Інший випадок у Києві: чоловік з помірною залежністю і стабільною ремісією пройшов комісію й отримав направлення в логістичну частину. Він служить уже понад рік, регулярно отримує ліки через військову аптеку. Родина відзначає, що структура й дисципліна навіть допомогли утриматися від зривів.
Третій кейс стосується людини без офіційного діагнозу, але з регулярним вживанням. Комісія визнала придатним до бойових підрозділів. Після кількох місяців служби стан погіршився, і повторна ВЛК перевела його в тил. Це показує: навіть після мобілізації двері для перегляду лишаються відчиненими.
Реальність служби: як залежність впливає на повсякденність в армії
Коли людина з пунктом «б» потрапляє в тил, вона стикається з новою реальністю. Графік, фізичні навантаження, колектив — усе це може стати як підтримкою, так і провокацією. Деякі військові відзначають, що рутина допомагає тримати залежність під контролем. Інші розповідають про напругу, коли доступ до речовин обмежений, а стрес росте.
Армія забезпечує базовий медичний супровід, але не завжди спеціалізований наркологічний. Тому важливо заздалегідь домовитися про продовження терапії. Були випадки, коли солдати самі шукали допомогу через гарячі лінії чи волонтерів.
З іншого боку, мобілізація людей з легкою залежністю дозволяє заповнювати тилові посади, звільняючи здоровіших для фронту. Це жорстка, але необхідна логіка війни, яка триває вже п’ятий рік.
Що робити, якщо отримали повістку і є залежність: покроковий план
Не панікуйте й не ігноруйте повістку — це тільки погіршить ситуацію. Зберіть повний пакет медичних документів: виписки, аналізи, висновки нарколога, підтвердження ЗПТ. Зверніться до адвоката, який спеціалізується на військовому праві, — вони допоможуть правильно сформулювати звернення.
На комісії чесно розповідайте про стан, але підкріплюйте фактами. Якщо рішення здається несправедливим — оскаржуйте протягом 10 днів. Паралельно можна звернутися до громадських організацій, які допомагають пацієнтам ЗПТ.
Пам’ятайте: залежність — це хвороба, а не вирок. Держава визнає це в законі, але вимагає доказів. Чим повніше підготовка, тим вищі шанси на справедливе рішення.
Система не ідеальна. Вона балансує між потребою армії в людях і турботою про здоров’я. Деякі історії закінчуються звільненням, інші — новим етапом життя в формі. Головне — знати правила й не боятися їх використовувати.
Залежність може стати ланцюгом, але правильні дії перетворюють її на керований фактор. Армія шукає не героїв-надлюдей, а тих, хто може виконувати завдання. І для багатьох із залежністю такі завдання знаходять саме в тилу, де вони не заважають, а допомагають.
