Артем Кабулахін виграв четвертий сезон «МастерШеф. Професіонали» у 2023 році й одразу став одним із найяскравіших облич української гастрономії. Цей 28-річний шеф-кухар з Києва не просто зібрав найвищі бали від суддів — він показав, як можна перетворювати звичайні продукти на емоційні історії, де кожна страва говорить про любов, традиції та сміливі експерименти. Сьогодні Артем продовжує працювати в проєкті Culinara, розробляє меню для ресторанів і ділиться рецептами в Instagram, де його стежить майже 20 тисяч людей.
Його шлях — це не випадковий тріумф на телебаченні. Артем розпочав готувати ще в підлітковому віці, працював у київських ресторанах і одного дня вирішив повернутися до витоків професії. Учасник шоу згадував, як щоденна рутина забирає той особливий трепет до кожного інгредієнта. Перемога стала для нього не кінцем, а початком нового етапу, де локальні українські продукти зустрічаються зі світовими техніками без втрати поваги до коріння.
Сьогодні Артем Кабулахін — це не просто шеф. Це режисер гастрономічних переживань, де сом отримує місо-глазур, а груша — копчення для глибокого димного акценту. Його підхід надихає як професійних кухарів, так і тих, хто тільки починає експериментувати на своїй кухні.
Дитинство, яке сформувало шефа: село, бабуся й їжа як ритуал
Артем народився й виріс у Києві, але багато часу проводив у селі Хоцьки. Саме там, за столом із великими порціями овочевих страв, формувалася його любов до їжі. Сім’я не була заможною, тому м’яса їли мало, зате городини, зелень і сезонні дари землі панували на столі. Бабуся стала справжнім вчителем zero waste — нічого не викидали, все переробляли, а кожен шматочок продукту отримував друге життя.
Ці спогади Артем несе крізь роки. Їжа для нього — не просто калорії, а місток між поколіннями. Він часто згадує, як родина чекала запізнілих, щоб сісти за стіл разом. Ніхто не починав без усіх. Цей ритуал став основою його філософії: готувати — значить ділитися емоціями, а не просто нагодувати.
У дитинстві на кухню хлопця не пускали. Він був споживачем, а не творцем. Але той «вайб» бабусиних страв, ароматів і спільних вечерь залишився в пам’яті назавжди. Пізніше, коли Артем почав працювати в ресторанах, саме ці спогади допомогли йому зрозуміти, чому він обрав цю професію.
Шлях до «МастерШеф»: від ресторанної рутини до телевізійного виклику
У 17 років Артем остаточно пов’язав життя з кухнею. Працював у відомих закладах Києва, опановував техніки й щодня відчував, як рутина забирає натхнення. Саме тому він прийшов на кастинг «МастерШеф. Професіонали-4». Мотивація була простою й щирою — згадати, чому колись закохався в кулінарію.
Зйомки тривали понад два місяці. Артем проходив випробування, де потрібно було не просто готувати швидко, а думати, творити й змагатися з досвідченими колегами. У фіналі він змагався з Іваном Іванчуком та Антоном Гільчуком. Його страви вражали суддів нестандартними поєднаннями, точністю технік і глибоким смаком. Перемога стала емоційним вибухом: «Це те, які ми, українці. Щоб не було, ми встаємо та йдемо далі».
Після шоу життя змінилося. Артем став частіше виступати на подіях, вести майстер-класи й розвивати власний стиль. Сьогодні він — частий гість подкастів і кулінарних подій, де розповідає, як зберігати баланс між традиціями й сучасністю.
Філософія Артема Кабулахіна: їжа — це мова любові та поваги до продукту
Для Артема кожна страва починається з розуміння інгредієнта. Він не любить готувати для себе — набагато приємніше бачити, як людина за столом посміхається після першого шматочка. Локальність і сезонність — його головні принципи. Продукти, вирощені поруч, завжди смачніші, свіжіші й екологічніші. Короткий шлях від ферми до тарілки зменшує витрати й забруднення.
Українська кухня для нього — це пшениця, свинина, кукурудза й соняшникова олія. Але Артем не зупиняється на класиці. Він бере традиційні компоненти й додає сучасні техніки: ферментацію, копчення, точне контролювання температури. Результат — страви, які одночасно знайомі й несподівані.
Zero waste — ще одна риса, яку він успадкував від бабусі. Кістки йдуть на бульйон, шкірки — на інфузії, а залишки овочів перетворюються на соуси чи гарніри. Такий підхід робить кухню не тільки смачною, а й відповідальною.
Як Артем міксувати традиційне з екзотичним: правила, що працюють
Артем не просто кидає в одну тарілку все підряд. Він вивчає функцію кожного інгредієнта й замінює продукти осмислено. Наприклад, соняшникову пасту використовує замість тахіні в рамені, а копчене сало додає в грибний бульйон замість курки. Едамаме замінює на молодий український горошок чи квасолю.
У 2024 році в інтерв’ю він поділився прикладами. Сом із місо-глазур’ю — це річкова риба, яка отримує азійський акцент, але залишається ніжною всередині завдяки правильному приготуванню на вогні. Копчені груші додають димний аромат до десертів чи салатів. Солені лимони — ферментований продукт, який чудово працює в молозиві з абрикосами.
Головне правило — повага. Не можна просто покласти лосось на вареники й назвати це ф’южн. Треба зрозуміти, чому в борщі морква дає солодкість, буряк — землистість, а оцет — кислоту. Тоді заміни стають гармонійними.
Цікаві факти про Артема Кабулахіна
Факт 1. Артем активно розвиває кулінарний застосунок Culinara, де навчає експериментам і імпровізації. Він показує, як звичайні українські продукти можуть звучати по-новому завдяки світовим технікам.
Факт 2. У дитинстві він майже не заходив на кухню, але запахи бабусиних страв запам’ятав на все життя. Сьогодні саме ці спогади допомагають йому створювати страви, які викликають емоції.
Факт 3. Після перемоги на шоу Артем продовжує працювати з локальними фермерами. Він переконаний, що підтримка малих виробників — це інвестиція в майбутнє української гастрономії.
Факт 4. Одне з його фірмових поєднань — котлета по-київськи з тріски. Зверху хрустка скоринка, всередині — ніжна риба, а на гарнір кремовий горошок і вершкове пюре. Класика в сучасному виконанні.
Факт 5. Артем любить томати-грушки, вурду й олію зі смаженої кукурудзи. Ці прості продукти для нього — джерело натхнення, яке він використовує в десятках страв.
Практичні рецепти від Артема: спробуйте вдома
Артем часто ділиться рецептами, які легко повторити навіть початківцям. Ось кілька його улюблених ідей, адаптованих для домашньої кухні.
Солені лимони — база для багатьох страв
Наріжте лимони тонкими слайсами. Засипте сіллю (8–10 % від ваги лимонів). Складіть щільно в банку й залиште при кімнатній температурі на 7–14 днів. Готові лимони додавайте в салати, соуси чи десерти для яскравої кислинки.
Літній салат з абрикосами, томатами та страчателлою
Візьміть стиглі томати й абрикоси (або нектарини). Наріжте однаковими шматочками. Додайте червону цибулю тонкими півкільцями й шматочки страчателли. Заправте нерафінованою кукурудзяною олією (ідеально — зі смаженої кукурудзи) та свіжим базиліком. Смачніше за будь-який ресторанний варіант.
Молозиво з абрикосами й солоними лимонами
Зробіть сироп із 300 г цукру й 300 г окропу. Перебийте 100 г солоних лимонів у блендері з сиропом. Бланшуйте абрикоси, зніміть шкірку, викладіть на тарілку разом із молозивом і полийте лимонним сиропом. Прикрасьте базиліком.
Ці страви демонструють головне — прості локальні продукти можуть звучати як вишукана ресторанна кухня, якщо підійти до них з любов’ю й знанням.
Роль Артема в сучасних трендах української гастрономії
У 2025–2026 роках українська кухня активно розвивається. Шеф Кабулахін — один із тих, хто задає тон. Він показує, як можна використовувати річкову рибу замість імпортної, соняшник замість екзотичних паст і сезонні овочі в десертах. Його підхід до zero waste особливо актуальний у час, коли екологія стала не модою, а необхідністю.
Артем бере участь у кулінарних подіях, де створює вечері-абстракції. Гості не просто їдять — вони стають частиною історії, яку розповідає їжа. Це вже не просто страва, а емоційний досвід.
Для початківців Артем радить починати з малого. Купуйте сезонні продукти на ринку. Експериментуйте з однією заміною за раз. І головне — готуйте для когось. Тоді навіть найпростіший салат стане шедевром.
Його історія продовжується. Артем Кабулахін і далі розвиває свій стиль, навчає інших і доводить, що українська кухня може бути водночас кореневою й космополітичною. Кожен, хто пробує його страви, відчуває той самий трепет, який колись повернув шефа до професії.
