Версія для слабозорих

Звернення до депутатів

<<< Повернутись на сторінку з переліком депутатів

Кравчук Андрій Іванович

Межі округу: 

м. Калуш – вул. Богдана Хмельницького: 6–8 

м. Калуш – вул. Богдана Хмельницького: 12–14, 16, 18, 20, 22, 24

м. Калуш – вул. Богдана Хмельницького: 30;

Час прийому:

Місце прийому:


Звернення #1: | 2017.03.13 | публічне

Доброго дня Вам, Андрій Іванович. І знову пишу Вам, хоча віри у те, що від цього щось зміниться - вже немає... Проте є надія, а тому все-таки пишу : Після того як я звернувся до Вас минулого разу мало що змінилося, якщо бути точним то нічого не змінилося... Після Вашої зустрічі та розмови з моєю мамою (всі дані Вами поради ми врахували й виконали) у нас була ще надія що щось зміниться, та потім відбулися події які показали що змін немає ніяких і впливу на цю людину немає ніхто. Напевне на нього зможуть "вплинути" вже аж тоді, як він повбиває і мене і маму! А до тої пори він так і витворятиме що хотітиме - залишаючись при цьому безкарним!!! 10.03.2017р. його закликали до поліції, де він пробув до години часу. Що саме йому там говорили ми не знаємо, - повернувшись до дому він нам на тверезу голову не став нічого розповідати, лише розповів що його водили в КВІ - адже він вже кілька місяців ухиляється від виконання призначеного йому судом вироку по одній зі справ про адміністративне правопорушення. Так що ми й не знали що до чого, аж доки він не напився знову... Довго чекати не довелося, вже в ніч з 11-ого на 12-те березня він пішов у ніч на двір, та повернувся о пів на четверту годину ранку, будучи вже випившим та маючи ще пляшку коньяку та пива. Коли він випив все спиртне, почався "кінець світу"... Те як він викрикав - чув увесь під'їзд, якими словами він обзивав маму та мене - написати просто неможливо з морально-етичних міркувань (хоча для нас це вже стало звичною справою, і якби-то він лише кричав та обзивав нас то ніхто б і не став звертати на це особливої уваги). Далі він почав скакати до бійки до нас з мамою, кричати що повбиває... Мама не може вийти з хати - щоб не залишати мене на одинці з ним, адже я сам не можу пересуватись, от вона і боронить мене! Коли від його дій пішла справжня загроза - він став відштовхуючи маму заскакувати до мене в ліжко й намагатись поцілити по мені кулаками; ми викликали поліцію. І після цього, почувши що ми звертаємось до поліції він і проговорився, викрикнувши : "Що, думали вас Кравчук спасе? Де ваш Кравчук? Та я і його і вас і всю поліцію на ..." - далі йшов такий набір нецензурної лайки що й уявити важко. Стало зрозуміло що якусь бесіду з ним таки проводили, раз він знає Вашу фамілію! Ну а результат - як завжди. Потім прибув наряд поліції і його на кілька годин забрали до відділку, подарувавши нам таким чином можливість ще хоч кілька годин поспати за цю жахливу ніч... А вже о 8-ій 30-ть ранку він повернувся з відділку і став далі пиячити. Вгамувався аж після обіду, лягнувши спати. Уночі проснувся і знову пішов у ніч на двір. Повернувся вже, відповідно, сьогодні під ранок - тверезий. Це значить, що - дякувати Богу - сьогодні в ночі не спромігся нікого пограбувати, а тому не було за що напитися. Маємо на день спокій. За день він знову виспиться і в ніч знову, ймовірно піде "гуляти". Нам же залишатиметься лише молитись і надіятись що не знайде собі грошовитої жертви - а значить не нап'ється. Ну а якщо знайде - то все піде за описаним вище сценарієм, і залишатиметься відкритим питання : Коли він таки вчинить не поправне, адже вже скільки разів просто чудом цього не ставалося, в останню мить чи мені чи мамі вдавалося якось відхилитися і не зазнати того самого удару який міг-би стати останнім у нашому житті - чи від ножа, чи від кулака - останнього разу він в коридорі в стіні кулаками діри порозбивав... Ось так і живемо. Андрій Іванович, прошу Вас, будь-ласка, посприяйте вирішенню цієї проблеми - Господь віддячить Вам! Ми з мамою не живучи на пенсію не можемо навіть зняти якийсь куток аби не бути у такій безвиході, аби мати куди піти хочаб тоді коли він напивається... Благаю Вас, Андрій Іванович, не залишайтесь осторонь - знайдіть можливість допомогти нам. Вам видніше куди з цим звернутись і що зробити, ми ж уже просто у відчаї, це все іде якось чим раз - до гіршого! Раніше він напивався лише по вихідних, а тепер ось уже третій тиждень пішов як він п'є майже без перериву... Що ж, закінчую своє звернення. З повагою та надією - Калушанин, інвалід, Ігор.

І

Відповідь:

Доброго дня! Мною були відправленні відповідні звернення до поліції та міського голови. На даний момент на засідання житлової комісії міської ради виноситиметься питання щодо можливості надання Вам кімнати в одному з гуртожитків міста. Про результати повідомлю Вас окремо. Можливості заставити Вашого родича не вживати алкоголь у мене немає,так само як і в поліції чергувати біля Вашого будинку на постійній основі.


Звернення #2: | 2017.03.04 | публічне

Доброго дня. Від імені жильців будинку 24 по вул.Б.Хмельницького, які користуються ліфтом, прошу Вашої допомоги у вирішенні наболілого питання. Останнім часом ліфт у нашому будинку ламається дуже часто, майже щотижня (можна перевірити за зверненнями в ліфтову службу). Його запускають, ніби лагодять, та він знову ламається. В будинку проживають школярі, літні люди. Я мешкаю на восьмому поверсі, чоловік переніс операцію на серці. На нашому поверсі 2 діток до року, школярі. Кілька тижнів тому особисто я йшла в поліклініку та застрягла в ліфті між четвертим та п'ятим поверхом, ліфтер ледве розтиснув двері, щоб я вистрибнула. Тижнем опісля вранці перед роботою застрягло подружжя. Недавно швидка пішки підіймалася до пацієнта, бо черговий ліфтер вирішив, що оскільки ліфт просто стоїть,і ніхто не застряг, роботу можна перенести з вечора на ранок. А якщо заручником ліфту стане школяр без мобільного, людина літнього віку, чи не буде коштів зробити дзвінок? А номер, куди телефонувати, навіть ніде не вказаний у кабіні ліфта чи на дверцях. В управлінні ЖКГ, куди зверталися в телефонному режимі, стверджують, що ліфт потребує заміни, проте коштів на це не передбачено. Прошу Вашої допомоги у експертизі/заміні/капітальному ремонті ліфту.

Тетяна

Відповідь:

Доброго дня! Дякую за Ваше звернення! на даний момент мною написано звернення та проводиться робота заради проведення капітального ремонту чи заміни ліфта у Вашому будинку в 2018 році, оскільки на даний рік в бюджеті немає коштів для проведення таких робіт.


Звернення #3: | 2017.02.05 | публічне

Доброго дня Вам, вельмишановний Андрій Іванович! Я знову змушений шукати допомоги у сторонніх людей, оскільки самостійно не в змозі вирішити цю, доволі не просту ситуацію. Вирішив звернутись саме до Вас тому, що вже більш-менш знайомий з Вами. Та оперативність, з котрою Ви зуміли допомогти минулого разу – також говорить на Вашу користь, та й, повторюсь : далеко не останню роль при виборі людини котрій доведеться відкритись, довіритись і понадіятись на неї - відіграють рекомендації. А як я Вам писав минулого разу – Вас моїй Мамі порекомендували її знайомі (що, ймовірно, вже мали з Вами справи) як людину – чуйну, чесну та принципову! Ситуація у котрій опинилися ми з Мамою є дуже не простою. Я не знаю як можна її вирішити, що саме тут можна зробити щоб якось вийти з цього лиха… Однак, про все по порядку, отже : Мама і я проживаємо за адресою що вже вам відома – вул. Богдана Хмельницького 47/7; ще з нами проживає мій старший брат Володимир. І ось саме з цього місця розпочинаються проблеми, та й взагалі – Володимир це одна суцільна проблема. Йому 42 роки, за своє життя він не пропрацював ніде жодного дня (ні офіційно, ні не офіційно). Живе усі роки «сидячи на шиї нашої Мами», а відколи я став отримувати пенсію по інвалідності – то і на моїй… Однак суть навіть не в цьому. Адже подібне трапляється не рідко у теперішній час, роботу знайти важко (хоча він її ніколи і не шукав)… Його ніхто і ніколи нічим не попрікнув, з цим фактом уже якось змирились. Та є й інша біда, і це вже насправді БІДА – він пиячить. Здавалося б – що тут такого, хто зараз не п’є і.т.д. Справа в тому, що він пиячить не вміючи цього робити (якщо так можна виразитись), у нього відсутнє таке поняття як : «ну все, з мене досить», він питиме доти, доки не скінчиться алкоголь! І ось коли він випиває (а це трапляється доволі регулярно) то починає поводити себе неадекватно. Важко передати тут що саме і як саме він витворяє… Кричить, страшними словами обзиває і мене і Маму, лізе до бійки (я інвалід, пересуваюсь за допомогою ходульок-трапеції), ричить – як якийсь звір, може кричати і сваритись з телевізором, може гавкати… Каже що ненавидить нас, що повбиває. У такі дні Мама не може кудись вийти з хати і змушена все це терпіти – щоб не залишати мене самого з ним в хаті. Звісно ми вже не одноразово викликали поліцію, там нашу адресу вже добре знають. А толку нуль! Поліція приїжджає (це трапляється десь за 2-3 години після виклику), ми пишемо заяви, розповідаємо все що трапилось і його забирають… на 1,5-2 години. Після чого він приходить до дому, якщо по дорозі не знайшов випивки ніде – то ще розказує нам які ми з Мамою тварі і що він з нами зроби, і лягає спати. Тоді ми з полегшенням видихаємо і живемо – до наступної його п’янки. На тверезу він каже що не пам’ятає нічого і все, питання закрите. Це продовжується вже роками. Одне діло коли я міг самостійно ходити (я міг і від нього боронитись сам, і Маму захистити при потребі), і зовсім інше тепер… Останнього разу він напивався у ніч з четверга на п’ятницю (він завжди напивається у ніч, ходи по ночі по вулиці і вишукує собі або якусь жертву або просто що хтось недопив алкоголь а він знайде і вип’є, за стільки років він уже знає де і що в Калуші, вночі, можна знайти. Вдень він ніколи навіть не йде на двір), і ось напившись, прийшовши під ранок (близько 7-ої години) до дому він, як зазвичай, почав витворяти «чудеса», почав скакати до мене та розказувати де моє місце в житті, та до Мами – і їй розказувати яка вона погана і де її місце, до цього вже звикли і стараємось навіть уваги не звертати. Але на цьому він не зупинився, почав тягнути руки до Мами – бити її, по руках, цілити по голові… Взагалі він є досить сильним, а Мама наша вже не молода, її по нині болять ті місця куди він попадав! Ми викликали поліцію, коли я телефонував – він це бачив і відповідно ще більше кричав та рвався до мене а Мама його стримувала, як могла. Поліція, тобто черговий що здійняв трубку – все це чув! Однак машина прибула за 3 (три) години, коли він вже вгомонився та лягнув спати. Мама звісно ж написала чергову заяву, і на цім все скінчилось. Як говориться – до наступних зустрічей… Андрій Іванович, я прошу Вас, допоможіть нам будь-ласка. Доки не сталось чогось непоправного (скільки разів уже траплялось так, що він хапав ніж і або кидав ним, або й намагався вдарити ножем в голову… Мама тепер старається ховати ножі коли він п’яний. А він, якщо бачить це то кричить : «Що су…, боїтеся що повбиваю вас? Ха-ха-ха, правильно, бійтеся, а ножі ховай – не ховай, я коли рішу вас вбивати то вас нічого не спасе») Поліція ймовірно зможе щось з ним зробити лише тоді, коли він повбиває нас, ну чи хоча б когось одного з нас… Я не знаю що тут можна зробити?! Лікуватись від алкоголізму він не бажає, та й алкоголіком він себе не вважає. Каже що то нам треба лікуватись, що хоче то каже. Квартира у нас однокімнатна, шансу розміняти й поселитись окремо немає. Я чув що в нашому місті за певних умов (як саме я не знаю) можна отримати кімнату в гуртожитку, в «Троянді». Андрій Іванович, прошу Вас, якщо це можливо – допоможіть щоб мені надали таку кімнату (чи на крайній випадок – ліжко місце, хоча як ми з Мамою б його ділили? Не знаю), де я б зміг жити окремо, з Мамою. А його ми б лишили пожити самостійно, пізнати в 42 роки що таке життя, а то він навіть не знає – скільки коштує хліб?! Йому його не доводилось купувати за кілька років ні разу… Що ще писати я не знаю, надіюсь, що нашу ситуацію – нашу біду, Ви зрозумієте і не залишитись байдужим… І на цьому закінчуватиму своє звернення до Вас, надіюся що Ви зможете нам якось допомогти. У нас немає до кого звернутись, нема ніяких «блатних» зв’язків… Загалом – за нас нема кому заступитись, тому надія лише на Бога і на Вашу чуйність та не байдужість до горя простих Калушан. З повагою до Вас : Стус Ігор Васильович. P.S. Про всяк випадок (може виникне потреба щось перевірити) доповнюю своє звернення загальною інформацією : Проживаємо ми всі за адресою м.Калуш, вул. Богдана Хмельницького 47/7. Мама – Стус Лідія Василівна, 16.01.1959р.н., Я – Стус Ігор Васильович, 19.04.1987р.н., Брат – Стус Володимир Васильович, 03.01.1975р.н. Квартира де ми проживаємо є приватизована, квартиро власником є наша Мама, ми обоє просто приписані тут. Номер телефону в даному зверненні я вказую Мамин, тому що я все одно "прикутий до ліжка", а це означає що говорити по телефону так щоб він не чув я не можу. Ну а якщо він почує та зрозуміє суть розмови (що я кудись скаржусь на нього) то я навіть боюсь уявити що може статись... Тому вказую номер Мами, вона в курсі всієї ситуації, а також в курсі що я пишу дане звернення до Вас, Андрій Іванович. Хоча на всякий випадок ось обидва номери : Мій - +380664899554; Мамин - +380662739227; 04.02.2017р. Стус І.В.

Ігор

Відповідь:

"Дякую за Ваше звернення і довіру.Ситуація дійсно складна,але спробуємо її зрушити з місця і досягнути позитивного результату. Подана Вами інформація опрацьовується і будуть надіслані відповідні звернення та прохання. З результатами яких повідомлю Вас за вказаними контактними даними."


Звернення #4: | 2016.12.29 | публічне

Співвласники будинку 30 по вул. Б.Хмельницького м. Калуш кількістю більше 80 відсотків заперечують проти передачі в оренду земельних ділянок підприємцям Богусевичу, Дуді, Лучку, які викупили квартири в нашому будинку і переобладнали їх під магазини (а також будь-яким іншим особам), які належать до прибудинкової території будинку 30 по вул. Б.Хмельницького. Згідно чинного законодавства прибудинкова територія належить співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності та не може передаватися міською радою в оренду. Користуючись тим, що на даний час міська влада не визначила документально прибудинкову територію жодного багатоквартирного будинку в м. Калуші, хоч це є її прямим обов'язком, а також перешкоджаючи членам Будинкового комітету "Богдан Хмельницький" оформити прибудинкову територію у постійне користування шляхом відмови у фінансуванні проекту землеустрою, міська влада незаконно передає частини прибудинкової території підприємцям. Хоч прибудинкова територія не оформлена документально, але згідно юридичного визначення прибудинкова територія не може бути меншою від одного метра до стіни будинку ( з метою її технічного обслуговування). Незважаючи на це підприємцям в оренду передається вся земля в притик до стіни будинку. Це є грубим порушенням прав інших співвласників будинку. Мало того, що підприємці незаконно з потурання влади знищили всі зелені насадженні нашої прибудинкової території, зелені газони та вкрили її бруківкою, хоч мали дозвіл лише на облаштування сходів під магазини, так іще хочуть взагалі прибрати до своїх рук спільну власність людей, які є власниками квартир у будинку. Будинковий комітет "Богдан Хмельницький" просить скасувати рекомендації постійної комісії щодо передачі підприємцям земельні ділянки прибудинкової території нашого будинку і проведення оцінки цих ділянок. До міської ради направлено протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, 83 відсотки яких проголосували за відновлення зелених насаджень в прибудинковій території та заборону передачі її підприємцям. Аналогічний протокол проголосовано на конференції мешканців будинку.

Оксана

Відповідь:

Дякую за Ваше звернення. Ваше прохання буде враховане при голосуванні за даний проект рішення на сесії Калуської міської ради.


Звернення #5: | 2016.10.31 | публічне

Доброго дня Вам, вельмишановний Андрію Івановичу! Незнаю чи я звертаюсь у вірному напрямку, проте іншого виходу не бачу. Звертаюсь саме до Вас тому, що у моєї мами ви викликаєте найьільшу довіру з поміж усіх інших депутатів, та просто тому що уже фактично у відчаї від того що не можемо знайти вихід з цієї ситуації. А справа ось у чому : Я є інвалід 1 - ої групи, самостійно ходити не можу, тому увесь час проводжу в межах нашої квартири ( тобто за вищевказаною адресою проживання ), де проживаю спільно з моєю мамою Стус Лідією Василівною, котра є моїм опікуном. Однак від коли прийшло похолодання і настав час опалювального сезону - моє проживання стало дуже не комфортним, аби не сказати гірше. Справа у тому, що хоча наш дім і підключили до опалення, проте у нас у квартирі а також у сусідів що над нами - опалення відсутнє, взагалі. Оскільки інших приладів для обігріву квартири у нас немає, то весь цей період ми проживаємо у постійному холоді, зігріваючись за допомогою теплого одягу! На звернення до ЖЕКу реакції фактично немає. Більше того, нам ще й платити доведеться за спожите тепло, якого від початку опалювального сезону ще так і не було!!! Тож чи є якась правда та справедливість у нашому місті? Звертаюсь до Вас, шановний Андрію Івановичу, з надією що Ви, про котрого ми з мамою чули стільки хорошого від різних громадян нашого міста, - що Ви зможете нам допомогти та скориставшись Вашим високим становищем зможете стати на захист мало на що спроможного інваліда, та припинете це свавілля з боку ЖЕКу та його працівників. З надією та вірою у Вашу гідність - громадянин України та житель містс Калуш : Стус Ігор Васильович.

Ігор

Відповідь:

Дякую за Ваше звернення. Ваше звернення опрацьоване.Проведено розмову з керівниками відповідних комунальних структур. На сьогоднішній день всі роботи щодо вирішення даної проблеми виконані і тепло поступає до Вашої квартири.Щодо оплати - то за жовтень місяць Ви не будете платити за тепло на основі довідки про відсутність тепла у Вашій квартирі. Виникатимуть ще проблеми - звертайтеся.





© 2006-2014 Офіційний сайт Калуської міської ради
Дизайн White Studio
Розробка та підтримка сайтів Дизайн-студія Ідея